8 клас
Майстер - класи
https://www.youtube.com/watch?v=rCVsl27hieQ&ab_channel=Dream_Fairy_DIY
24.09.2021
Тема:Розробка ескізного малюнка виробу. Створення візерунка для вишивання.
Кожний виріб чи деталь можна зобразити на папері у вигляді у вигляді звичайного малюнка, технічного малюнка, ескіза або рисунка. Технічний рисунок, він нагадує фотографію, але на відміну від неї на технічному рисунку завжди показано не тільки форму , а й розміри зображеного предмета. На ньому немає фарб і тушування. При цьому видимі контури предмета зображують суцільними лініями, а невидимі – штриховими.
Коли дивитися на брусок у напрямі показаному стрілкою, то побачимо лише одну широку грань А. Таке зображення називаються головним виглядом.
Поглянувши на брусок збоку , ми бачимо тільки вузьку грань – вигляд з боку.
Якщо дивитись на брусок з верху – вигляд зверху. Отже, брусок можна зобразити в трьох виглядах. Зображують виріб в двох або в трьох виглядах, щоб можна було уявити його форму і проставити усі розміри.
У техніці всі розміри на рисунках позначають у міліметрах (мм), а тому одиниць вимірювання не ставлять. Розміри проставляють над розмірними лініями на кінцях цих ліній є стрілки,
лінії в яких утворюються стрілки, називаються виносними.
Ескізом називають графічне зображення предмета, виконане від руки на око, але з усіма потрібними даними для його виготовлення, з розмірами, написаними позначеннями. Ескізи виконують, не додержуючи масштабу, який є основою для складання рисунків.
На практиці приходиться креслити дуже великі деталі, наприклад деталі літака, корабля, автомашини і дуже малі: деталі часів, приладів. Великі деталі не помістяться на кресленні звичайного формату, тому їх треба зменшити в зображенні. А малі навпаки збільшити Тому в кресленні зображення великих деталей зменшують, а малих відповідно збільшують в порівнянні з дійсними розмірами.
Число, яке показує в скільки разів зображення більше або менше самої деталі, називається масштабом. Масштаби креслень стандартизовані.
a. для зменшення: 1:2; 1:2,5; 1:4; 1:5 і т. д.
b. для збільшення: 2:1; 2,5:1; 4:1; 5:1 і т. д.
Найбільш використовуваний масштаб 1:1. Масштаб записують так: М 2:1; М 1:5; М 1:1.
Діаметри отворів, діаметри круглих деталей та інші деталі круглої форми позначають знаком Ø 10, радіус позначають латинською літерою R5.
Основними інструментами для виконання технічних креслень є лінійка, кутник, циркуль, транспортир, олівці різної твердості, гумка.
Олівці позначають буквою Т – тверді;
буквою М – м’які;
буквою ТМ – середньої твердості.
Завдання. Створити ескіз годинника та підібрати схеми для виробу.
Нагадую, що дівчатка працюють за :
технологією виготовлення вишитих виробів (мережки, гладь, хрестик),
https://sites.google.com/site/mistectvorukodilla/korisni-posilanna/istoria-viniknenna-visivki-1
а хлопчики за технологією оздоблення різьбленням
17.09.2021
Тема:Вибір та обґрунтування теми проекту. Основи комбінаторики. Планування роботи з виконання проекту.
Об’єкт проектної
діяльності №1: Корпус годинника
Основна технологія: Технологія
виготовлення вишитих виробів (мережки, гладь, хрестик). Технологія оздоблення різьбленням
Кожного ранку ми прокидаємося під настирливі,
дратівливі звуки будильника і розбігаємось, як мурашки, хто куди: хто на
роботу, хто в інститут, хто в школу. Все своє життя людина звіряє за
годинником, старається все робити точно і, найголовніше, вчасно.
Час – це невід’ємна частина нашого життя. Основним атрибутом часу є годинник. Годинник вдома на стіні, годинник на руці, годинник в мобільному телефоні... А чи знаєте ви, як виник годинник, і хто його створив?
Ще в стародавні часи люди вміли визначати час,
дивлячись на зірки, яскравим прикладом цього є створений ними сонячний
годинник. Один з екземплярів сонячної техніки до сьогодні знаходиться на
Азовському морі, в місті Бердянськ: сонячний годинник розташований на березі
моря. Він є невід’ємною частиною міста і гордістю тамтешніх мешканців.
З плином часу наші предки винайшли також місячний,
водяний, масляний та свічковий годинники. Їх використовували аж до XVIII ст. З
приходом технічного прогресу виробництво годинників почало стрімко
розвиватися. Перший механічний годинник був винайдений ще в 1470 році. Ця
модель годинника працювала від енергії пружини і механізму для запуску
пристрою. Пізніше, в середині ХІХ ст., новим кроком в розвитку годинників став
розвиток хрономентрів, годинникових механізмів, які дозволяли проводити точне
вимірювання проміжків часу.
Перший портативний годинник був винайдений в
Німеччині. На ньому була лише одна стрілка і час, який він показував, був
далеко не точним.
Пізніше ще недостатньо відомий тоді Леонардо да
Вінчі намалював ескіз механізму для годинників, що встановлювались на вежах. З
початком наступного століття популярність на кишенькові годинники дуже зросла.
Революційним винаходом, що започаткував цілком новий етап розвитку виміру часу,
було створення першого колісного годинника.
З плином часу люди хотіли мати такий винахід і у себе вдома. Перші кімнатні годинники з’явилися в ХV ст.і були досить громіздкими. Годинник приводив в рух тягар, який треба було підтягувати кожні 12 годин, а сам годинник не можна було пересувати.
На стадії визначення форми виробу і його конструкції застосовують метод комбінування. Суть цього методу полягає у виявлення кращих ознак раніше виготовлених виробів і їх перенесенні та поєднанні (комбінуванні) у конструкції проектованого виробу.
Ознайомтесь з методом комбінаторики за посилання на ст. 14-16 http://brodypk.at.ua/navch-met/metodi_proektuvannja_konsp_z_foto.pdf
Практична робота. Складання плану роботи над проєктом.
План
I. Організаційно-підготовчий етап
1.1. Актуальність проекту
1.2. Історія годинника
1.3. Аналіз моделей – аналогів
II. Конструкторський етап
2.1. Техніка безпеки під час роботи
2.2. Добір матеріалів
2.3. Розкрій виробу
III. Технологічний етап
3.1. Виготовлення виробу
IV. Заключний етап
4.1. Розрахунок собівартості товару
4.2. Самооцінка та аналіз отриманих результатів
18.01.2021
Тема:Виконання технологічних операцій відповідно до обраного виробу та технології виготовлення штучних квітів.
11.01.2021
АНТИЧНИЙ СВІТ
Як виявилося (про це свідчать достовірні джерела) вперше штучні квіти з'явилися ще у древніх єгиптян в 3000 році до нашої ери, вони прикрашали такими квітами свій одяг. Як матеріали для виготовлення переважно використовували стружку з деревини, а також волокна великих трав'янистих рослин. Для більш заможних жителів Стародавнього Єгипту квіти виготовляли з
дорогоцінних металів: золота, платини і інкрустували коштовним камінням. Згодом, коли люди навчилися виробляти папір, мистецтво виробництва квітів перейняли жителі Китаю. У країнах з давньою культурою (Єгипет, Індія, Китай) майстри і спадкоємці секретів такого виробництва і до цього дня виробляють вироби за стародавніми традиціями.
В Європі першопрохідцями у виготовленні квітів стали Стародавні Греки, не дарма один з античних філософів зазначив, що стародавні греки народ варварів, але у них є чудова риса привозити додому все найпрекрасніше. Давньогрецькі модниці прикрашали квітами свої капелюшки, а пізніше римлянки просочували квіти, які прикрашали їх одяг парфумами. Штучні квіти були не тільки відмінним елементом декорування одягу, а й мали прекрасний запах, тому дівчата ставали ще більш привабливими в очах кавалерів.
Як виявилося (про це свідчать достовірні джерела) вперше штучні квіти з'явилися ще у древніх єгиптян в 3000 році до нашої ери, вони прикрашали такими квітами свій одяг. Як матеріали для виготовлення переважно використовували стружку з деревини, а також волокна великих трав'янистих рослин. Для більш заможних жителів Стародавнього Єгипту квіти виготовляли з
дорогоцінних металів: золота, платини і інкрустували коштовним камінням. Згодом, коли люди навчилися виробляти папір, мистецтво виробництва квітів перейняли жителі Китаю. У країнах з давньою культурою (Єгипет, Індія, Китай) майстри і спадкоємці секретів такого виробництва і до цього дня виробляють вироби за стародавніми традиціями.
В Європі першопрохідцями у виготовленні квітів стали Стародавні Греки, не дарма один з античних філософів зазначив, що стародавні греки народ варварів, але у них є чудова риса привозити додому все найпрекрасніше. Давньогрецькі модниці прикрашали квітами свої капелюшки, а пізніше римлянки просочували квіти, які прикрашали їх одяг парфумами. Штучні квіти були не тільки відмінним елементом декорування одягу, а й мали прекрасний запах, тому дівчата ставали ще більш привабливими в очах кавалерів.
СЕРЕДНЬОВІЧНА ЄВРОПА
У середньовічній Європі рукодільні квіти переважно виготовляли в монастирях, ними прикрашали стіни храмів і церков, також такі квіти стали незмінними супутниками всіх релігійних свят. Більш того, шовкові і металеві квіти дозволялося використовувати тільки для прикраси вівтарів, інакше слідувало суворе покарання від церкви. На сьогоднішній день найдорожчою квіткою серійного виробництва в історії залишається золота, інкрустована діамантами троянда, що Папа презентує особі при владі за найбільші добродійні вчинки в минулому році правління. Ця традиція триває по сьогоднішній день з 11 століття від Різдва Христового.
Пік розквіту моди на штучні квіти припав на епоху ренесансу, коли центром виготовлення квітів для декору стала Італія і це не дивно, адже саме Італія подарувала світу безліч великих учених, філософів і діячів мистецтва. Мода поступово перекочувала до Франції і на сьогоднішній день саме за цією країною залишається першість у виробництві прикрас з штучних квітів. У 1655 році монахи почали використовувати в якості речовини для загустіння желатин з хрящів риби, їм просочували тканини. Король Генріх 4 ввів спеціальну посаду при дворі, так званого плюмазьера, в обов'язки якого входило виготовлення квітів з пір'я птахів. У середовищах королів переважно використовували такі матеріали як плісирований шовк, а з Китаю привозили квіти з дуже тоненьких стрічок. На той момент всі квітки вироблялися тільки вручну.
У 17-му столітті модними стають бутоньєрки - це невеликі букетики, якими прикрашали одяг. В основному бутоньєрки були аксесуаром чоловічих костюмів і мали певний символізм. Наприклад, за часів французької революції, якщо дворянин, який піднімався на ешафот, мав такий аксесуар як бутоньєрку з червоних гвоздик, вона символізувала його безстрашність.
Промислова революція в Європі не змусила себе довго чекати і в кінці 18 століття, починається масове виробництво штучних квітів в промислових масштабах. Квітами починають декорувати не тільки елементи одягу, але і прикрашати свої оселі. За даними енциклопедичних джерел в 1903 році масово почали виробляти паперові квіти та квіти з тканини. З одного боку проста і низькооплачувана праця, якою в основному займалися діти та жінки виявлялася дуже шкідливою для їх здоров'я. Причина була в фарбах, які використовувалися, всі вони були виготовлені на основі миш'яку, свинцю і навіть ртуті. Так, в наші дні використання таких матеріалів здається повним безглуздям, але в ті часи матеріали ще не були достатньо вивчені, а у фарбах вони застосовувалися за здатність надавати матеріалами яскравий окрас. Наприклад, з миш'яку виготовляли дуже насичену зелену фарбу, яку використовували також у виробництві шпалер і штукатурки. За 50 років, поки були вивчені шкідливі властивості миш'яку його жертвами стали тисячі людей по всьому світу.
Вже до середини 19 століття у виробництві декоративних квітів почали застосовувати безпечні барвники. У кожній майстерні з виготовлення капелюхів або пошиття одягу обов'язково була майстриня, в обов'язки якої входило виготовлення штучних квітів для декору одягу. Квіти з шовків, парчі, оксамиту стали невід'ємним атрибутом одягу вищих верств суспільства.
У середньовічній Європі рукодільні квіти переважно виготовляли в монастирях, ними прикрашали стіни храмів і церков, також такі квіти стали незмінними супутниками всіх релігійних свят. Більш того, шовкові і металеві квіти дозволялося використовувати тільки для прикраси вівтарів, інакше слідувало суворе покарання від церкви. На сьогоднішній день найдорожчою квіткою серійного виробництва в історії залишається золота, інкрустована діамантами троянда, що Папа презентує особі при владі за найбільші добродійні вчинки в минулому році правління. Ця традиція триває по сьогоднішній день з 11 століття від Різдва Христового.
Пік розквіту моди на штучні квіти припав на епоху ренесансу, коли центром виготовлення квітів для декору стала Італія і це не дивно, адже саме Італія подарувала світу безліч великих учених, філософів і діячів мистецтва. Мода поступово перекочувала до Франції і на сьогоднішній день саме за цією країною залишається першість у виробництві прикрас з штучних квітів. У 1655 році монахи почали використовувати в якості речовини для загустіння желатин з хрящів риби, їм просочували тканини. Король Генріх 4 ввів спеціальну посаду при дворі, так званого плюмазьера, в обов'язки якого входило виготовлення квітів з пір'я птахів. У середовищах королів переважно використовували такі матеріали як плісирований шовк, а з Китаю привозили квіти з дуже тоненьких стрічок. На той момент всі квітки вироблялися тільки вручну.
У 17-му столітті модними стають бутоньєрки - це невеликі букетики, якими прикрашали одяг. В основному бутоньєрки були аксесуаром чоловічих костюмів і мали певний символізм. Наприклад, за часів французької революції, якщо дворянин, який піднімався на ешафот, мав такий аксесуар як бутоньєрку з червоних гвоздик, вона символізувала його безстрашність.
Промислова революція в Європі не змусила себе довго чекати і в кінці 18 століття, починається масове виробництво штучних квітів в промислових масштабах. Квітами починають декорувати не тільки елементи одягу, але і прикрашати свої оселі. За даними енциклопедичних джерел в 1903 році масово почали виробляти паперові квіти та квіти з тканини. З одного боку проста і низькооплачувана праця, якою в основному займалися діти та жінки виявлялася дуже шкідливою для їх здоров'я. Причина була в фарбах, які використовувалися, всі вони були виготовлені на основі миш'яку, свинцю і навіть ртуті. Так, в наші дні використання таких матеріалів здається повним безглуздям, але в ті часи матеріали ще не були достатньо вивчені, а у фарбах вони застосовувалися за здатність надавати матеріалами яскравий окрас. Наприклад, з миш'яку виготовляли дуже насичену зелену фарбу, яку використовували також у виробництві шпалер і штукатурки. За 50 років, поки були вивчені шкідливі властивості миш'яку його жертвами стали тисячі людей по всьому світу.
Вже до середини 19 століття у виробництві декоративних квітів почали застосовувати безпечні барвники. У кожній майстерні з виготовлення капелюхів або пошиття одягу обов'язково була майстриня, в обов'язки якої входило виготовлення штучних квітів для декору одягу. Квіти з шовків, парчі, оксамиту стали невід'ємним атрибутом одягу вищих верств суспільства.
ШТУЧНІ КВІТИ В СУЧАСНОМУ СВІТІ
На території СНД квіти такого роду почали виробляти досить пізно. Це пов'язано з дорожнечею сировини, а саме шовку. Шовкові тканини, привезені з Китаю, коштували дуже дорого, і витрачати їх на виробництво квітів з шовку ніхто не планував. Та й крій одягу не передбачав прикрашення квітами, так як до 18 століття переважно одяг прикрашали вишивкою.
Ситуація змінилася в середині 18 століття, коли в Москві та Петербурзі почали розводити шовковичних шовкопрядів. Собівартість шовкових тканин істотно знизилася, завдяки чому, шовк почали використовувати для виробництва елементів декору. Ну і само собою позначилося віяння Франції. Світське життя істотно змінилося, при дворі почали давати бали, світські кокетки в основному замовляли предмети туалету у французьких кравців і квіти з тканин увійшли в постійний побут. У той же час французькі майстрині почали масово відкривати крамниці з виробництва квітів в Москві і Петербурзі. А вже за часів Пушкіна, Чадаєва і Жуковського жіночі капелюшки, прикрашені квітками, можна було придбати навіть в провінційних містечках.
Після утворення Радянського Союзу майстерність виробництва штучних квітів стала вважатися пережитком буржуазного минулого і почала вмирати. І могла бути повністю втрачено, якби не приєднання Прибалтики, після другої світової війни, де мешканці любили прикрашати свої будинки такого виду рослинами. А пізніше цю традицію перейняли дружини радянських офіцерів і поширили її по всім військовим містечкам СРСР. Винятком можна вважати 30-ті роки, після того як вийшов всім відомий балет «Червоний мак» композитора Глієра буквально на кілька років увійшли в моду маки з шовку і оксамиту, якими прикрашали капелюшки і пальто. Кумедний той факт, що саме цей балет дав назву відомому однойменному одеколону.
Після розпаду СРСР і початку масових поставок дешевої продукції з Китаю, пластмасові квіти на території пострадянського простору почали масово використовувати як поминальні. Виглядали вони досить сумно і нагадували просто розцяцьковані шматки пластмаси. Проте вони мали низьку вартість і досить довго зберігали свій первісний вигляд.
На сьогоднішній день сучасні технології виробництва, нові віяння моди і популярність різних хендмейд виробів вдихнули нове життя в квіти з пластика. Якість лиття і високотехнологічні прес-форми дозволяють відливати штучні рослини, які за своїм виглядом нітрохи не поступаються живим квітам. Матеріали, які використовуються при виробництві, а саме шовк, бавовна, латекс, оксамит, парча та інші дозволяють декорувати такими квітами не тільки одяг, але і елементи побуту, не соромлячись, що вас засміють за такий вибір декору. Та що там казати, такі будинки моди як «Шанель», «Валентино», «Дольче і Габбана», «Крістіана Лакруа» та інші використовують квіткові композиції в якості прикрас для своїх колекцій.
Нажаль, живі квіти не довговічні. На наше щастя - людина майстерний творець, який навчився створювати штучні квіти, які дуже схожі, а іноді і перевершують оригінал. Ці прекрасні вироби з досконалістю форм і величезним достатком кольорів здатні дивувати і захоплювати. Все що необхідно для створення шедевра з квітів - це володіння фантазією і бажання створити щось неповторне для свого образу, або інтер'єру.
На території СНД квіти такого роду почали виробляти досить пізно. Це пов'язано з дорожнечею сировини, а саме шовку. Шовкові тканини, привезені з Китаю, коштували дуже дорого, і витрачати їх на виробництво квітів з шовку ніхто не планував. Та й крій одягу не передбачав прикрашення квітами, так як до 18 століття переважно одяг прикрашали вишивкою.
Ситуація змінилася в середині 18 століття, коли в Москві та Петербурзі почали розводити шовковичних шовкопрядів. Собівартість шовкових тканин істотно знизилася, завдяки чому, шовк почали використовувати для виробництва елементів декору. Ну і само собою позначилося віяння Франції. Світське життя істотно змінилося, при дворі почали давати бали, світські кокетки в основному замовляли предмети туалету у французьких кравців і квіти з тканин увійшли в постійний побут. У той же час французькі майстрині почали масово відкривати крамниці з виробництва квітів в Москві і Петербурзі. А вже за часів Пушкіна, Чадаєва і Жуковського жіночі капелюшки, прикрашені квітками, можна було придбати навіть в провінційних містечках.
Після утворення Радянського Союзу майстерність виробництва штучних квітів стала вважатися пережитком буржуазного минулого і почала вмирати. І могла бути повністю втрачено, якби не приєднання Прибалтики, після другої світової війни, де мешканці любили прикрашати свої будинки такого виду рослинами. А пізніше цю традицію перейняли дружини радянських офіцерів і поширили її по всім військовим містечкам СРСР. Винятком можна вважати 30-ті роки, після того як вийшов всім відомий балет «Червоний мак» композитора Глієра буквально на кілька років увійшли в моду маки з шовку і оксамиту, якими прикрашали капелюшки і пальто. Кумедний той факт, що саме цей балет дав назву відомому однойменному одеколону.
Після розпаду СРСР і початку масових поставок дешевої продукції з Китаю, пластмасові квіти на території пострадянського простору почали масово використовувати як поминальні. Виглядали вони досить сумно і нагадували просто розцяцьковані шматки пластмаси. Проте вони мали низьку вартість і досить довго зберігали свій первісний вигляд.
На сьогоднішній день сучасні технології виробництва, нові віяння моди і популярність різних хендмейд виробів вдихнули нове життя в квіти з пластика. Якість лиття і високотехнологічні прес-форми дозволяють відливати штучні рослини, які за своїм виглядом нітрохи не поступаються живим квітам. Матеріали, які використовуються при виробництві, а саме шовк, бавовна, латекс, оксамит, парча та інші дозволяють декорувати такими квітами не тільки одяг, але і елементи побуту, не соромлячись, що вас засміють за такий вибір декору. Та що там казати, такі будинки моди як «Шанель», «Валентино», «Дольче і Габбана», «Крістіана Лакруа» та інші використовують квіткові композиції в якості прикрас для своїх колекцій.
Нажаль, живі квіти не довговічні. На наше щастя - людина майстерний творець, який навчився створювати штучні квіти, які дуже схожі, а іноді і перевершують оригінал. Ці прекрасні вироби з досконалістю форм і величезним достатком кольорів здатні дивувати і захоплювати. Все що необхідно для створення шедевра з квітів - це володіння фантазією і бажання створити щось неповторне для свого образу, або інтер'єру.
Моделі-аналоги текстильних квітів
Методи проектування. Метод фокальних об’єктів
Пригадайте
- Що таке проектування?
- Які ви знаєте методи проектування?
- У чому суть методу комбінування?
Нас оточує безліч речей, до яких ми звикли і на які не звертаємо особливої уваги. Вони завжди нам допомагають - роблять наше життя зручнішим: олівець і зошит, у якому ми пишемо чи малюємо, вікно, у яке дивимося, та й скло у вікні, що пропускає сонячне проміння, посуд, шпилька, якою користуємося під час пошиття одягу...
Утім, ці незамінні сьогодні речі не завжди були поруч, досить часто вони з’являлися у результаті праці винахідників.
Однак більшість речей і технічних об’єктів після відкриття проходили тривалий шлях удосконалення (рис. 96).
Спробуй удосконалити річ, якою ти користуєшся. Спочатку подивись уважно на предмети, які тебе оточують. Чи можна їх зробити кращими? Наприклад, коли із заварного чайника наливають чай, краплі рідини стікають зовнішньою стінкою посудини, залишаючи на столі неприємні плями. Одна домогосподарка запропонувала на носик чайника одягати поролоновий валик. Таких простих удосконалених речей може бути безліч - від ножиць для нарізування піци до виделки (рис. 97).
Рис. 96. Еволюція годинника і автомобіля
Рис. 97. Удосконалення простих речей
Що таке метод фокальних об'єктів
Метод фокальних об’єктів - це метод пошуку нових ідей шляхом «приєднання» до об’єкта, який вдосконалюють, властивостей або ознак інших випадково обраних об’єктів.
Метод фокальних об’єктів у 1923 р. запропонував Еміль Кунце - професор Берлінського університету. У 1950-х роках його вдосконалив американський винахідник Чарльз Вайтинг, якого і вважають основоположником цього методу.
Є речі, які не завжди вдається вдосконалити лише завдяки кмітливості винахідника. З цією метою дизайнери і конструктори (та й інші люди не менш творчих професій - рекламісти, маркетологи, технологи та ін.) під час роботи над проектом застосовують метод фокальних об’єктів.
Сьогодні цей метод застосовують для розширення асортименту товарів, сфер застосування відомих речовин, створення реклами, пошуку нових шляхів використання відходів виробництва, вирішення складних техніко-технологічних проблем тощо.
Суть методу полягає в перенесенні ознак випадково обраних об’єктів на об’єкт, що вдосконалюється, який лежить ніби у фокусі перенесення й тому називається фокальним. На рис. 98 наведено приклад застосування методу фокальних об’єктів для вдосконалення годинника. Випадково обраними об’єктами у цьому разі виступають компас, нічний небосхил, дельфін, календар.
Метод фокальних об’єктів відзначається простотою, а тому ним можна скористатися навіть в умовах шкільної майстерні - під час проектування і виготовлення виробу.
Як застосовувати метод фокальних об'єктів
Застосування методу фокальних об’єктів передбачає виконання таких дій.
1. Вибір фокального об’єкта (наприклад, лавка для відпочинку).
2. Визначення проблеми чи завдання, яке необхідно розв’язати, або чітке формулювання кінцевого результату: «Що потрібно зробити?», «Що має виконувати цей об’єкт?» тощо (наприклад, конструкція лавки: вона має бути такою, щоб її було зручно переносити, не докладаючи значних зусиль одній людині, не зменшуючи при цьому габаритних розмірів виробу).
Рис. 98. Метод фокальних об’єктів
3. Вибір 3-4 випадкових об’єктів-аналогів (вибирають, як правило, навмання зі словника, каталогу, технічного журналу тощо, наприклад: кіно, змія, каса, полюс, машина).
4. Складання списків ознак (властивостей) випадкових об’єктів (наприклад, машина: саморухома, швидка, блискуча тощо).
5. Генерування ідей шляхом приєднання до фокального об’єкта ознак випадкових об’єктів.
Наприклад, лавка може бути звуковою, якщо в конструкції спроектувати місце для радіоприймача чи магнітофона, а якщо приєднати до цього фокального об’єкта ознаку «саморухома», може з’явитися оригінальна ідея пересувної лавки (рис. 99).
Рис. 99. Рухома лавка
6. Оцінка отриманих ідей відповідно до визначених завдань або запланованого кінцевого результату і відбір найкорисніших шляхом аналізу можливих варіантів конструкцій.
Практична робота
УДОСКОНАЛЕННЯ ВИРОБУ МЕТОДОМ ФОКАЛЬНИХ ОБ'ЄКТІВ
Удоскональ композицію з текстильних квітів, використовуючи послідовність застосування методу фокальних об’єктів. Для зручності скористайся таблицею.
Таблиця
Фокальний об’єкт (композиція з текстильних матеріалів)
Випадковий об’єкт № 1
кіно
Випадковий об’єкт № 2
______
Випадковий об’єкт № 3
______
Випадковий об’єкт № 4
______
Властивості випадкового об’єкта:
• звукове,
• об’ємне,
• яскраве тощо
УСПІХІВ!
Пригадайте
- Що таке проектування?
- Які ви знаєте методи проектування?
- У чому суть методу комбінування?
Нас оточує безліч речей, до яких ми звикли і на які не звертаємо особливої уваги. Вони завжди нам допомагають - роблять наше життя зручнішим: олівець і зошит, у якому ми пишемо чи малюємо, вікно, у яке дивимося, та й скло у вікні, що пропускає сонячне проміння, посуд, шпилька, якою користуємося під час пошиття одягу...
Утім, ці незамінні сьогодні речі не завжди були поруч, досить часто вони з’являлися у результаті праці винахідників.
Однак більшість речей і технічних об’єктів після відкриття проходили тривалий шлях удосконалення (рис. 96).
Спробуй удосконалити річ, якою ти користуєшся. Спочатку подивись уважно на предмети, які тебе оточують. Чи можна їх зробити кращими? Наприклад, коли із заварного чайника наливають чай, краплі рідини стікають зовнішньою стінкою посудини, залишаючи на столі неприємні плями. Одна домогосподарка запропонувала на носик чайника одягати поролоновий валик. Таких простих удосконалених речей може бути безліч - від ножиць для нарізування піци до виделки (рис. 97).
Рис. 96. Еволюція годинника і автомобіля
Рис. 97. Удосконалення простих речей
Що таке метод фокальних об'єктів
Метод фокальних об’єктів - це метод пошуку нових ідей шляхом «приєднання» до об’єкта, який вдосконалюють, властивостей або ознак інших випадково обраних об’єктів.
Метод фокальних об’єктів у 1923 р. запропонував Еміль Кунце - професор Берлінського університету. У 1950-х роках його вдосконалив американський винахідник Чарльз Вайтинг, якого і вважають основоположником цього методу.
Є речі, які не завжди вдається вдосконалити лише завдяки кмітливості винахідника. З цією метою дизайнери і конструктори (та й інші люди не менш творчих професій - рекламісти, маркетологи, технологи та ін.) під час роботи над проектом застосовують метод фокальних об’єктів.
Сьогодні цей метод застосовують для розширення асортименту товарів, сфер застосування відомих речовин, створення реклами, пошуку нових шляхів використання відходів виробництва, вирішення складних техніко-технологічних проблем тощо.
Суть методу полягає в перенесенні ознак випадково обраних об’єктів на об’єкт, що вдосконалюється, який лежить ніби у фокусі перенесення й тому називається фокальним. На рис. 98 наведено приклад застосування методу фокальних об’єктів для вдосконалення годинника. Випадково обраними об’єктами у цьому разі виступають компас, нічний небосхил, дельфін, календар.
Метод фокальних об’єктів відзначається простотою, а тому ним можна скористатися навіть в умовах шкільної майстерні - під час проектування і виготовлення виробу.
Як застосовувати метод фокальних об'єктів
Застосування методу фокальних об’єктів передбачає виконання таких дій.
1. Вибір фокального об’єкта (наприклад, лавка для відпочинку).
2. Визначення проблеми чи завдання, яке необхідно розв’язати, або чітке формулювання кінцевого результату: «Що потрібно зробити?», «Що має виконувати цей об’єкт?» тощо (наприклад, конструкція лавки: вона має бути такою, щоб її було зручно переносити, не докладаючи значних зусиль одній людині, не зменшуючи при цьому габаритних розмірів виробу).
Рис. 98. Метод фокальних об’єктів
3. Вибір 3-4 випадкових об’єктів-аналогів (вибирають, як правило, навмання зі словника, каталогу, технічного журналу тощо, наприклад: кіно, змія, каса, полюс, машина).
4. Складання списків ознак (властивостей) випадкових об’єктів (наприклад, машина: саморухома, швидка, блискуча тощо).
5. Генерування ідей шляхом приєднання до фокального об’єкта ознак випадкових об’єктів.
Наприклад, лавка може бути звуковою, якщо в конструкції спроектувати місце для радіоприймача чи магнітофона, а якщо приєднати до цього фокального об’єкта ознаку «саморухома», може з’явитися оригінальна ідея пересувної лавки (рис. 99).
Рис. 99. Рухома лавка
6. Оцінка отриманих ідей відповідно до визначених завдань або запланованого кінцевого результату і відбір найкорисніших шляхом аналізу можливих варіантів конструкцій.
Практична робота
УДОСКОНАЛЕННЯ ВИРОБУ МЕТОДОМ ФОКАЛЬНИХ ОБ'ЄКТІВ
Удоскональ композицію з текстильних квітів, використовуючи послідовність застосування методу фокальних об’єктів. Для зручності скористайся таблицею.
Таблиця
Фокальний об’єкт (композиція з текстильних матеріалів) | |||
Випадковий об’єкт № 1 кіно | Випадковий об’єкт № 2 ______ | Випадковий об’єкт № 3 ______ | Випадковий об’єкт № 4 ______ |
Властивості випадкового об’єкта: • звукове, • об’ємне, • яскраве тощо | |||
УСПІХІВ!
02.11.2020
- Чи потрібні в нашому житті килимки?
- З якої пряжі можна виготовити килимок на стільчик?
Комментарии
Отправить комментарий